Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Під час тренінгу (вебінару) «Доступ до публічної інформації в світлі Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» судді адміністративної юстиції здобули знання та розуміння, а також набули навичок щодо соціального контексту здійснення правосуддя у судових адміністративних провадженнях, які стосуються доступу до публічної інформації в контексті узгодженого застосування норм чинного законодавства України та положень Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів.
Захід, що відбувся 11 листопада 2020 року в онлайн-режимі, організовано Національною школою суддів України в межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів окружних адміністративних судів.
Вебінар відкрили модератори – виконувачка обов’язків ректора Національної школи суддів України Наталія Шукліна, заступник начальника відділу науково-методичного забезпечення діяльності судів та органів суддівського врядування НШСУ Олександр Іщенко та керівниця проєкту «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні» Галина Смірнова.
До проведення заходу було залучено суддів-тренерів: Окружного адміністративного суду м. Києва – Костянтина Кобилянського, Другого апеляційного адміністративного суду – Зою Кононенко, Черкаського окружного адміністративного суду – Ларису Трофімову, а також експертку проєкту «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні» Тетяну Олексіюк.
Про судову практику у справах про доступ до публічної інформації розповів суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Сергій Уханенко. Наприклад, у справі № 817/1432/15 журналіст (позивач) оскаржив дії господарського суду через перешкоджання доступу на загальні збори суддів. Верховний Суд роз’яснив, що процедура розгляду питань, які винесені на збори суддів, не є тією інформацією, до якої застосовується Закон України «Про доступ до публічної інформації».
У справі № 554/11837/14-а йшлося про обмеження доступу до інвестиційного договору про будівництво діагностичного центру. Цей документ містить пункт, відповідно до якого викладена в ньому інформація не може бути розголошена без спільної згоди учасників договору або відповідного рішення суду. Верховний Суд дійшов висновку, що такі приписи договору не можуть накладати певні обмеження на надання доступу до цього договору з огляду на те, що будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді, а отже, має певний публічний інтерес.
Доповідач звернув увагу і на справу № 820/5938/16, у якій позивачі оскаржили відмову прокуратури про надання інформації про вчинення державним виконавцем корупційного правопорушення. Прокуратура мотивувала своє рішення тим, що такі відомості є в матеріалах службового розслідування, мають обмежений доступ, оскільки містять конфіденційну інформацію. Проте Верховний Суд роз’яснив, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відповіді прокуратури не містилося відомостей про те, у чому полягає шкода запитуваної інформації, чиїм інтересам вона загрожує, відповідно, не був проведений аналіз переваг однієї шкоди над іншою. Отже, суб’єкт владних повноважень безпідставно обмежив доступ до інформації.
Сергій Уханенко навів як приклад і справу № 2340/4717/18, у якій позивач, посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації», просив надати йому відомості стосовно його психічного здоров’я. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі й зазначили, що оскільки це питання пов’язане із безпосередньо психічним здоров’ям самого заявника, то спір має розглядатися виключно із застосуванням Закону України «Про психіатричну допомогу», отже справу потрібно вирішувати за правилами цивільного процесуального законодавства.
У справі 804/7312/15 позивач оскаржив відмову Генеральної прокуратури України надати інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань про наявність кримінального провадження і зареєстрованих щодо звинувачуваної або підозрюваної особи відомостей. Верховний Суд визнав рішення прокуратури протиправним і мотивував це тим, що інформація з ЄДРДР не має того обсягу відомостей, які зібрані в процесі оперативно-розшукової контррозвідувальної діяльності у сфері оборони країни чи інформації, що міститься в документах, які є внутрівідомчою службовою кореспонденцією, доступ до якої обмежений.
Також суддя КАС ВС звернув увагу на те, що публічна інформація може бути подана як у письмовому вигляді, так і в електронному у тому разі, якщо запитувач просить надати її в такій формі і переведення в таку форму не потребує надмірних зусиль суб’єкта владних повноважень. Доповідач нагадав, що ст. 6 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів містить положення про те, що заявник може отримати копію документа на вибір: у паперовій формі або в електронній. Про це йдеться у рішенні Верховного Суду у справі № 820/4283/17.
Крім цього, Сергій Уханенко розповів про рішення Конституційного Суду України і Європейського суду з прав людини, у яких суди надали висновки щодо надання доступу до інформації за запитами стосовно матеріалів справ, які розглядають суди. У контексті цих справ суддя звернув увагу, що суди мають надавати оцінку тому, хто саме є запитувачем інформації. У сучасному суспільстві коло осіб, які можуть претендувати на отримання публічної інформації, розширилося, такими заявниками можуть бути не лише журналісти, а й ті особи, які впливають на суспільну думку: громадські організації, блогери та інші особи, діяльність яких у тій чи іншій сфері є фаховою і послідовною. Крім цього, не завжди потрібно оцінювати, чи є питання нагальним для абсолютно всієї країни. Доступ до публічної інформації та офіційних документів важливо розглядати виключно для того осередку і тієї територіальної громади, де він має значення і де цей публічний інтерес є актуальним.
Сергій Уханенко закликав колег вивчати рішення як національних судів, так і міжнародних, оскільки їх осмислення завжди наштовхуватимуть на думки, які допоможуть у конкретній ситуації ухвалювати абсолютно правильне рішення.
У ході вебінару тренери розкрили важливе питання стосовно підходів до застосування норм міжнародних договорів, ратифікованих Україною, норм національного законодавства: у пошуку балансу між правом на інформацію та правом на приватність. Вони залучили суддівську аудиторію до обговорення судової практики Верховного Суду у справах про доступ до публічної інформації та розглянули запити до органів судової влади щодо їхніх інших функцій. Під час вебінару викладачі зосередили увагу учасників на застосуванні Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів при вирішенні спорів щодо права на інформацію.
_03_03.png)
