Здійснення судочинства Любашівським судом

 02 квітня 2015 року, Любашівським районним судом Одеської області було винесено обвинувальний вирок по кримінальному провадженню за обвинуваченням трьох громадян Б. в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

Суть обвинувачення: 19 січня 2015 року біля 21.00 годин громадянин В., його син М. та брат В., за попередньою змовою між собою,  з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення намагалися вчинити крадіжку чужого майна, розподіливши ролі між собою, так, В. та його син М. перелізли через огорожу на охоронювану територію елеватора,  де через незачинені вхідні двері проникли до технічного приміщення складу № 11 й далі по галереї стрічкового вантажного транспортера проникли у приміщення складу №10, де наповнили зерном кукурудзи, принесені ними полімерні мішки у кількості 10 штук, вагою 480 кг,  на загальну суму 1305 гривень 60 копійок, і яке належить елеватору та перенесли ці мішки із зерном кукурудзи до виходу з технічного приміщення складу № 11. Після телефонного дзвінка В., В.,  теж переліз через огорожу на охоронювану територію елеватора,   з метою скоєння крадіжки чужого майна,  з корисливих мотивів, за попередньою змовою, маючи намір допомогти винести  із складу, набране в мішки зерно кукурудзи загальною вагою 480 кг  вартістю 1305 гривень 60 копійок,   прийшов до складу, де  знаходилися В. та М. та разом розпочали переносити їх до огорожі вказаного підприємства, але не змогли довести крадіжку до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як 19 січня 2015  року біля 22.00 годин були затримані на місці події заступником начальника служби охорони елеватора Б.

Дії В., М., В. кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185  КК України, за ознакою замах на  таємне викрадення чужого майна, (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням в інше приміщення.

При обранні покарання обвинуваченим відповідно до ст.65 КК України суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про осіб обвинувачених, які позитивно характеризуються, сімейний стан, те, що вони раніше  не судимі, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не знаходяться, також суд врахував пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.   За таких обставин, суд прийшов до висновку призначити обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі вважаючи, що їх виправлення та перевиховання можливе  без відбування покарання, тобто  застосувати відносно них ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Суд визав В., М., В., винуватими у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначи покарання –  3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнивши засуджених від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. 

Речові докази – 10 мішків зерна кукурудзи, залишено елеватору за належністю.

Крім того, Любашівський районний суд 03.04.2015 роу розглянув позов гр. К., який згідно заявлених вимог вказав, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться по вул.Г, 72 в смт.Любашівка, який він придбав з прилюдних торгів 21 червня 2012 року. Зазначений будинок належав Н.,  який був зареєстрований в цьому ж будинку, але в даному будинку не проживав. Тому позивач просив визнати  відповідача таким, що втратив  право користування житловим  будинком та просив зобов"язати Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області зняти його з реєстраційного обліку в його будинку. Відповідач – Н. в судове засідання не з"явився, заперечень не надіслав, про день, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст. 74 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання. Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов  підлягає задоволенню, виходячи із слідуючого. Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно  позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Позивач придбав  житловий будинок, який розташований по  вулиці  Г., 72 в смт.Любашівка, що підтверджується свідоцтвом від 17 липня 2012 року та витягом про реєстрацію прав Любашівського РБТІ ВІД 21.09.2012 р., тому воно є об”єктом права приватної власності в розумінні ст.380 ЦК України.  Як встановлено в судовому засіданні,  зазначений будинок раніше належав Н. Згідно адресної довідки відповідач зареєстрований в смт.Любашівка вул.Г., 72, однак, в зазначеному будинку не проживає, що підтверджується актом обстеження. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  При викладених обставинах,  суд прийшов до висновку, що відповідач втратив право на проживання в будинку по вул.Г., 72 в смт.Любашівка.

Згідно статті 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”,  визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі..., в тому числі остаточного рішення суду про  позбавлення права користування житловим приміщенням.   

Тому, з урахуванням наведеної норми закону, для зняття з реєстраційного обліку місця проживання відповідача, позивачу необхідно пред’явити до відповідного органу, що здійснює таку реєстрацію, рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком, належного позивачу.   

Позивач в позові не навів жодних доводів та доказів того, що його право зняття з реєстрації місця проживання відповідача яким-небудь чином не визнається або оспорюється, що чітко вказує на відсутність спору. З огляду на наведену вище норму Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, позивачу лише необхідно було б звернутися до відповідного органу, що здійснює таку реєстрацію, надавши рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, на підставі якого має бути здійснено зняття з реєстрації місця проживання Н. Такі обставини стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині  про зобов’язання  зняти Н.а  із реєстраційного обліку. Врахувавши викладене, суд Позов К. до  Н. про визнання  особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації – задовольнив частково та  позбавив Н. права користування житловим будинком, який знаходиться за адресою  вул.Г., 72 смт.Любашівка Одеської області та належить К.  В іншій частині позову  - відмовив.

08.04.2015 року Любашівським районним судом було розглянуто подання КВІ, про звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого С., якого 27.09.2013 року Любашівським районним судом Одеської області засуджено за ст.ст. 185 ч.1, 185 ч.2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 міясців.

В судовому засіданні встановлено, що С. за період відбування покарання зарекомендував себе з позитивної сторони, нового злочину не скоїв, виконав обов’язки покладені на нього судом та іспитовий строк закінчився.

     Згідно ст. 78 ч.1 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов’язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. Враховуючи дані обставини суд звільнив С. від відбування покарання з випробуванням.

09 квітня 2015 року, Любашівським районним судом Одеської області було винесено обвинувальний вирок по кримінальному провадженню за обвинуваченням гр.. С. в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.  ч.3 ст. 185 КК України.

Суть обвинувачення: 09 січня 2015 року приблизно в 00 годин 30 хвилин С., маючи протиправний, корисливий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, узявши зі свого домоволодіння тачку, пішов до домоволодіння гр.К., яке розташоване  в с.Ясеново Друге  Любашівського району, аби вчинити звідти крадіжку майна. Не доходячи до домоволодіння К., С. залишив тачку осторонь домоволодіння, а сам прийшов  в двір домоволодіння, де зусиллям рук відчинив вікно будівлі гаража та через віконний отвір проник в середину, звідки таємно викрав шість, б/к поліетиленових мішків вартістю 2 грн. за один, із зав’язками, б/к, які не становлять матеріальної цінності із насінням соняшника загальною вагою 156 кг вартістю 6 грн. за 1 кг., а також викрав три, б/к поліетиленових мішки вартістю 2 грн. за один, із зав’язками, б/к, які не становлять матеріальної цінності, із зерном пшениці вагою 100 кг по ціні 3 грн. за 1 кг пшениці,  спричинивши таким чином матеріальну шкоду гр.К.  на загальну суму 1254 гривень. Після чого, викрадене майно  перевіз тачкою до себе додому, яким в подальшому розпорядився на свій власний розсуд.

Дії С. кваліфіковані за ч.3 ст.185  КК України, за ознакою таємне викрадення чужого майна, (крадіжку), поєднане із проникненням в інше приміщення.

При обранні покарання С.  відповідно до ст.65 КК України суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно,  співмешкає, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, також суд врахував пом’якшуючі обставини, якими  визнав щире каяття та добровільне відшкодування шкоди потерпілій, обтяжуючі обставини відсутні.  За таких обставин, суд прийшов до висновку, що  виправлення та перевиховання обвинуваченого    можливе  без відбування покарання, тобто суд застосував відносно нього ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Суд засудив гр.. С. до трьох років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнив засудженого С. від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.  Речовий доказ – 100 кг зерна пшениці залишено за належністю потерпілій К.