Процесуальні дії суду щодо поновлення строку та здійснення інших процесуальних дій, не можуть розглядатися як порушення прав учасників процесу або як невиконання судом одного із важливих принципів судочинства - безсторонності та незалежності суду

27 вересня 2016 року колегія суддів апеляційного суду Одеської області (судді: Плавич Н.Д., Вадовська Л.М., Колесніков Г.Я.) розглянула клопотання Благодійного правозахисного фонду «Рутенія - Одеса»  в інтересах позивачки про відвід колегії суддів.

В заяві про відвід заявник послався на те, що головуючий суддя Плавич Н. Д. відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, що подана з пропуском процесуального строку; ухвала про відкриття апеляційного провадження постановлена у відсутності позивачки та її представника. Суддя - доповідач не врахувала заперечення щодо відмови в поновленні строку та не надала їм належної  правової оцінки. Відсутні дані про сплату судового збору. 

Позивачка та  її представник  підтримали клопотання з цих підстав в суді апеляційної інстанції, вважаючи, що суд не є безстороннім та незалежним.

Заслухавши учасників процесу, колегія дійшла висновку про відхилення клопотання про відвід суддів.

За правилами ст.20 ЦПК України, якою врегульовані підстави для відводу судді, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу, в тому числі, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або є інші обставини, які викликають сумнів в його об'єктивності та неупередженості.

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002року зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.

Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.

По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою  (див., серед інших  рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006  року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007  року,  п.66; «Агрокомплекс» проти України»  від 06.10.2011року,  п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013року, п.п.103,107).  

Розглядаючи заяву про відвід суддів,  колегія виходила з наступного.

У відповідності з вимогами ст. 297 ЦПК України суддя - доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження  одноособово.

За змістом цієї норми процесуального закону одноособово суддею - доповідачем вирішується питання про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, поновлення процесуального строку, відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги заявникові. Зазначені дії здійснюються без повідомлення сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду від 25.11.2015 року  про відмову у закритті провадження в справі з пропуском процесуального строку.

В апеляційній скарзі міститься заява відповідача про поновлення  процесуального строку з посиланням на те, що він не був  присутній в судовому засіданні 25.11.2015 року  - час постановлення ухвали, копію вказаної ухвали  своєчасно не отримав.

Ухвалою суду від  29.07.2016 року апеляційна скарга відповідача залишена без руху  для обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку і сплати судового збору.

На виконання ухвали суду апелянт – відповідач 09 серпня 2016 року надав квитанцію про сплату судового збору в розмірі 275,00грн., подав заяву про поновлення строку з поясненням причини їх пропуску.

Таким чином, в процесі відкриття провадження суд апеляційної інстанції розглянув процесуальні питання, які входять до його компетенції.

З урахуванням викладеного,  колегія суддів дійшла до наступного  висновку.

Вирішення судом апеляційної інстанції питання про поновлення процесуального строку на оскарження ухвали суду про відмову у закритті провадження, тобто допуску до суду апеляційної інстанції відносно особи, яка належним чином не повідомлена про розгляд її заяви в суді першої інстанції, не є підставою для відводу суду.

Процесуальні дії суду щодо поновлення строку апелянту та здійснення інших процесуальних дій, передбачених законом  на стадії відкриття апеляційного провадження,  не можуть розглядатися як порушення прав позивачки та інших учасників процесу або як невиконання судом одного із важливих принципів судочинства - безсторонності  та незалежності суду.

Підстав для відводу суддів, передбачених національним законом - стаття 20 ЦПК України - немає.

Належних та допустимих  доказів щодо суб’єктивної упередженості суддів або правомірного сумніву у безсторонності  та їх незалежності з об’єктивної точки зору позивачкою та  представником не надано.

Оскільки відсутні  підстави для відводу суддів, що містяться в національному законі, а також відсутні  будь - які прояви  упередженості  суддів  або їх особистих переконань з суб’єктивної точки зору та  будь - які  правомірні сумніви   в безсторонності  і незалежності суддів  з об’єктивної точки зору при розгляді процесуальних питань, заява про відвід колегії суддів задоволенню не підлягає.